Нова редакція закону «Про публічні закупівлі», яка почала діяти з 19 квітня, закріпила дещо інше визначення поняття «замовники». Воно наведено у п. 11 ч. 1 ст. 1 закону, а в ч. 4 ст. 2 його встановлені категорії до замовників. Так, замовниками, у розумінні цього закону, є суб’єкти, утворені державою або територіальною громадою для забезпечення потреб суспільства, зокрема, й платників податків, які має забезпечити держава та які витрачають для здійснення придбання публічні фінанси.
Що нового у понятті «замовник»?
Так, у новій редакції запровадили:
- виокремлення органів соціального страхування в окрему категорію замовників,
- віднесення правоохоронних органів до категорії з органами державної влади та органами місцевого самоврядування.
Замовниками за категоріями у розумінні закону є суб’єкти, які підпадають під визначення та ознаки, що зазначені пунктами 1, 2, 3 і 4 ч. 1 ст. 2 закону. При цьому, визначення приналежності до замовників та віднесення їх до певної категорії, здійснюють останні самостійно на підставі документів, нормативно-правових актів тощо, інформацією про які володіють самі суб’єкти та/або їхні органи управління.
Мінекономіки у своєму листі № 3304-04/32275-06 від 21.05.2020 подало ширше пояснення визначення приналежності того чи того замовника до певної ознаки, яка визначена законом.
Щодо забезпечення потреби держави або територіальної громади
Оскільки юридичну особу публічного права створюють за безпосередньої участі держави з метою ефективного та раціонального використання державного і громадського майна, але держава чи територіальна громада не можуть управляти належними їй цінностями, то це майно закріплюють за окремими підприємствами, установами та організаціями. При цьому держава, територіальні громади як власники майна дозволяють цим підприємствам, установам та організаціям управляти належним їм майном, розпоряджатися грошовими коштами, вступати від свого імені в різні правовідносини для реалізації певних інтересів та потреб держави або територіальної громади.
Щодо діяльності на промисловій чи комерційній основі
Існують два способи забезпечення потреби держави або територіальної громади:
- на умовах, встановлених рішенням державних органів, які зобов’язують юридичних осіб забезпечувати ці потреби у певний спосіб;
- на промисловій чи комерційній основі.
Діяльність юридичних осіб не є промисловою чи комерційною у разі, якщо при забезпеченні певної державної або громадської потреби діяльність підприємств, установ та організацій не орієнтована виключно на одержання прибутку, а забезпечує певну суспільну потребу (функцію держави) та не залежить від економічних ризиків і витрат на неї. Це пов’язано з тим, що держава нормативно, тобто через нормативно-правові акти, розпорядчі рішення, статути юридичних осіб тощо, визначила мету діяльності таких юридичних осіб, встановила спосіб, умови, ціни, тарифи тощо та здійснює контроль за діяльністю та виконанням публічних функцій, направлених на забезпечення потреб держави та /або територіальної громади.
Натомість, діяльність юридичних осіб здійснюється на промисловій чи комерційній основі у разі, якщо потреби держави або територіальної громади забезпечуються на конкурентному ринку, невід’ємною властивістю якого є, зокрема, попит, пропозиція, ціна та у конкурентний спосіб.
Щодо ознаки, за якої юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів
Цю ознаку розглядають в контексті бюджетного законодавства, а саме – визначення понять «розпорядник бюджетних коштів» та «одержувач бюджетних коштів» наведені у п.п. 47 та 38 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України.
Тобто, у разі якщо юридичні особи та їхні об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо таку діяльність не здійснюють на промисловій чи комерційній основі є розпорядниками або одержувачами бюджетних коштів, то вони будуть замовниками у розумінні закону, незалежно від розміру такого фінансування. А тому мають дотримуватися вимог закону, керуючись вартісними межами, визначеними ним, протягом бюджетного періоду, що становить один календарний рік, який починається з 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року, з дня отримання бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою.
Коли органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи
Ознаку розглядають у контексті Цивільного кодексу України, статтею 92 якого визначена цивільна дієздатність юридичної особи. Так, юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Органи або особи, які володіють більшістю голосів у вищому органі управління, виступають від її імені при прийнятті рішень щодо всієї діяльності юридичної особи, голос яких є визначальним, діють в інтересах юридичної особи. Отже, юридичні особи та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі та органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи на підставі установчих документів та/або закону, то такі суб’єкти є замовниками.
Коли у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 %
Цю ознаку розглядати в контексті положень статті 55 Господарського кодексу України.
Інформація у статті використана з листа Мінекономіки № 3304-04/32275-06
